Веб 2.0 (англ. Web 2.0) — інформаційні технології, які дозволяють користувачам створювати та поширювати власний контент у всесвітній павутині, відомої також якВеб (англ. WWWeb).
Термін з'явився в статті Darcy DiNucci «фрагменти майбутнього» (англ. "Fragmented Future") в січні 1999. У 2004 про нього заговорили як про нову концепцію на конференції, організованій видавництвом «О'Рейлі медіа» (англ. O'Reilly Media) та «МедіаЛайв» (MediaLive, сьогодні CMP Technology).
Web 2.0 — друге покоління мережних сервісів, що останнім часом стали основою розвитку мережі Інтернет.Термін Web 2.0 було запроваджено у 2004 видавництвом О'Рейлі (англ. O'Reilly Media) та комерційним організатором серії конференцій під назвою «Web 2.0», — МедіаЛайв (англ. MediaLive, сьогодні англ. CMP Technology).для означення сукупності прогресивних тенденцій у розвитку веб-технологій .
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.
Сьогодні термін Web 2.0 швидше означає не стільки сукупність певних конкретних технологій, а філософію представлення інформації у веб-орієнтованому середовищі та побудову інформаційних відношень.
Технології Web 2.0 справедливо називають соціальними сервісами мережі Інтернет, оскільки їх використання зазвичай здійснюється спільно в межах відповідної групи користувачів. Групи користувачів можуть утворювати цілі мережні співтовариства, які об’єднують свої зусилля для досягнення відповідної мети. Прикладом такої групи може бути створення мережного співтовариства біюблдіотекарів для спільного використання веб-ресурсів та обміну досвідом.
Характерною рисою сучасного суспільства є інтенсивний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, одним із важливих напрямів яких є Інтернет-технології. Останнім часом Інтернет-технології стали відігравати ключову роль не тільки в бізнесі, інформаційно-аналітичній діяльності, а і в освіті. Їх активне використання у навчанні стало можливим завдяки появі та інтенсивному розвитку технологій Веб 2.0.Саме соціальні сервіси Веб 2.0 (нові інтерактивні сервіси Інтернету) змінюють традиційні шляхи співробітництва, спілкування та взаємодії.Веб-сайти Веб 2.0 дозволяють користувачам не тільки отримувати (знаходити) інформацію. Користувачі можуть легко створювати свої сайти та ресурси, що знаходяться у Веб 2.0 та контролювати (редагувати, запрошувати інших користувачів, спільно редагувати та обговорювати матеріали). Ці сайти заохочують користувачів додавати інформацію та мають на меті сприяння творчості, співпраці та розповсюдженню інформації. Ці ресурси протиставляються традиційним Веб-сайтам, тобто таким, що обмежують користувачів, дозволяючи тільки переглядати сайти; а зміст таких сайтів може видозмінюватися тільки його власником.
Нині оголошено про створення третього покоління мережевих сервісів, що діють в Інтернеті, заснованих на об'ємному сприйнятті. Але для більшості користувачів і друга версія соціальних сервісів Веб 2.0 є незнайомим і лякаючим терміном, який хочеться обійти стороною і працювати на старому звичному Веб 1.0, де для спілкування наявні поштові сервіси, для пошуку інформації - пошукові машини, для обробки файлів - ftp сервери. З 2005 року Веб 2.0 став невід'ємною частиною сучасної дійсності, і щоб залишатися повноправним членом інформаційного суспільства, необхідно не тільки знати його сервіси, а й активно застосовувати їх у своїй навчальній, науковій і професійній діяльності. Для знайомства студентів вищих навчальних закладів з Веб 2.0 можна запропонувати такі форми організації навчального процесу: класичну форму навчання, а також наукової діяльності.
Веб 2.0 як рух є скоріше соціальним, ніж технологічним феноменом. Він передбачає активну участь людей у наповненні мережі матеріалами, в обміні своїми навичками й уміннями. Відкритість для розвитку Веб 2.0 значно менш важлива, ніж відкритість учасників руху, їхня готовність ділитися своїми матеріалами, своїми знаннями й уміннями. Серед різноманіття способів класифікації сервісів Веб 2.0 найбільш простою є, мабуть, користувацька класифікація за способом використання:
1. Мережеві щоденники.
2. Спільний пошук інформації.
3. Спільне зберігання закладок.
4. Спільне зберігання медіафайлів: фотографії, схеми, малюнки; презентації, відео, документи, карти знань, аудіо записи.
5. Спільне редагування документів, електронних таблиць.
6. Колективне редагування гіпертекстів.
Стрімкий розвиток глобальної мережі Інтернет (Веб 2.0) та освоєння користувачами її можливостей впливає на різні сторони життя та діяльності людини. Вимогою часу є підготовлені для роботи в нових умовах педагоги. Потреба в них стане ще більше актуальною найближчим часом. Використання комп'ютерів в освіті вже перестало бути надзвичайним явищем у навчальних закладах. На даному етапі виникає нова категорія культури, якою необхідно оволодіти - це інформаційна культура.
Соціальні сервіси Веб 2.0 надають необмежені можливості для вдосконалення навчально-педагогічної діяльності викладача ВНЗ. Половина навчального навантаження студентів денної форми навчання відводиться на самостійну роботу. Для організації її таким чином, щоб студенти дійсно одержували нові знання, самостійно вивчали додаткові джерела інформації, необхідно мати в бібліотеках достатню кількість сучасної літератури з предмету. Щорічно випускається безліч навчальної та методичної літератури, більшість з якої має такі недоліки: ціна і невідповідність новітнім даним і сучасним знанням. Остання невідповідність викликана, по-перше, тим, що не всі книги проходять редакційну правку, а також наукове рецензування і редагування; а по-друге, цикл видання книги хоча і значно скоротився, завдяки новітнім інформаційним технологіям, проте все одно займає певний час. Таким чином, виданий підручник може морально застаріти, не будучи випущеним з друкарні. Особливо це стосується таких наук і напрямів, де використовуються відомості з обчислювальної техніки та інформаційних технологій. Враховуючи вищеназване, більшість студентів вважають за краще користуватися Всесвітньою павутиною для пошуку необхідної інформації.
Декілька прикладів сервісів, що ілюструють технології Веб2.0:
1. Groups (групи) - списки розсилки + загальні веб-ресурси (http://groups.yahoo.com);
2. Вlog (блоги, ЖЖ) - «альтернативна журналістика» (htpp:// www.liveJournal.com);
3. Wiki (Вікі) - просте створення сайтів (eduwiki.uran.net.ua; www.uk.wikiprdia.org/wiki; ITEACH WIKI – майданчик для спілкування учасників програми «Іntel@Навчання для майбутнього»);
4. Flickr (Флікр) - колективні колекції фото (http://flickr.com);
5. Delicious (Делішес) - колективні колекції гіперпосилань (http://delicious.com).
Особливістю Веб 2.0 є зміна пріоритетів та акцентів у використанні технологій та задоволенні потреб користувачів. Якщо Веб 1.0 орієнтувався на розвиток технологій комп'ютерної взаємодії, то Веб 2.0 розвиває технології орієнтовані на користувачів.
Нові інформаційні технології суттєво впливають на колективні способи спілкування, мислення та дій.
Сервіси Веб 2.0 надають право користувачам самостійно створювати контент, змінювати його та управляти зв'язками між своїми та чужими матеріалами. Така взаємодія характеризується підвищеним рівнем комунікації, координації та' включення користувачів у процес використання та створення ресурсів, поновлення сервісів. Інформацію (текстову, мультимедійну) може розміщувати на сайті будь-який користувач, а інші відвідувачі використовувати, поліпшувати, оцінювати, коментувати, тобто контролювати процес формування інформаційних ресурсів.
Коментарі
Дописати коментар